Народилася у Києві. Закінчила філософський факультет Київського державного університету їм. Т. Г. Шевченка.

Письменниця, перекладач. Почала друкуватися, будучи ще школяркою. Автор поетичних збірок: "Травневий іній" (1985), "Диригент останньої свічки" (1990), "Автостоп" (1994), "Новий закон Архімеда. Вибрані вірші 1980— 1998" (2000), прози: "Інопланетянка" (1992), "Казка про калинову сопілку" (2000), "Репортаж із 2000-го року" (2001), "Польові дослідження з українського сексу" (1996), досліджень та есе: "Дві культури" {1990), "Філософія української ідеї та європейський контекст" (1992-1993), "Шевченків міф України" (1997), "Хроніки від Фортінбраса" (1999).

Інтерпретація легенди про Каїна і Авеля

"Казка про калинову сопілку" — це переказ одвічної біблійної історії про Каїна та Авеля. Ця інтерпретація є поглядом сучасної освіченої линки на вічне протистояння життя і смерті, Добра і Зла. Може саме тому це історія не двох братів, а двох сестер. Оксана Забужко створила філософський твір, надихаючись творчістю українського народу: народними казками та баладами про калинову сопілку. Серед її попередників — вірш Ліни Костенко "Калинова сопілка", літературні казки Б. Грінченка та Л. Шияна. Але письменниця, використовуючи фольклорні першоджерела, написала цілком оригінальну повість про любов та ненависть, про велику людську трагедію на тлі українського селянського побуту.

Сестри протиставлені одна одній: обдарована та красива Ганна та підкреслено звичайна Оленка становлять виразний контраст. їх бажання, мрії, чесноти та вади такі різні, але й нерозривно пов'язані: начебто протилежні, вони не можуть існувати одна без одної, тому за Оленою її вбивця-сестра також пішла з життя.