Крім образів кріпаків-протестантів, у повісті змальована «старесенька-старесенька» бабуся-кріпачка, яка не тільки зносить і терпить всі знущання примхливої панночки, а ще и інших навчає смирення й покірності. В умовах постійного пригноблення і знущання бабуся-кріпачка змогла пронести через життя почуття власної гідності, доброту, людяність і чесність.

Така риса, як терпеливість («нехай недобрі плачуть, а ти перетривай усе, витерпи бідочку!»), особливо яскраво розкрита в діалозі бабусі з Устиною, коли вони разом з Прокопом прийшли попрощатися з бабусею перед його службою у війську. Словами «тут я родилась, тут я хрестилась, тут сиротіла… тут і вмру» письменниця узагальнює життя всіх кріпачок, які змогли дожити до старості в кріпосницьких умовах.