foto1
foto1
foto1
foto1
foto1

Твори з української літератури та мови, біографії, стислі перекази

Українські народні пісні охоплюють усі сфери суспільного життя, чільне місце серед них посідають ті, у яких ідеться про кохання.

Кохання може бути вірним чи зрадливим, взаємним чи нерозділеним. Однак воно завжди торкається найпотаємніших струн серця. Закохані — головні герої пісень цього циклу, як правило, здатні на глибокі переживання, емоційні прояви своїх почуттів. Таким є й ліричний герой пісні «Місяць на небі, зіроньки сяють». У човні, що пливе по морю, — двоє, він і вона.

 

Місяць на небі, зіроньки сяють,

Тихо по морю човен пливе.

В човні дівчина пісню співає,

А козак чує — серденько мре.

Без сумніву, юнак дуже кохає свою обраницю, його хвилює її перебування поряд із ним, а її пісня, люба й мила, викликає в його романтичній душі цілий шквал почуттів.

А от героїня пісні «Цвіте терен, цвіте терен» сумує, бо козак не відповів їй взаємністю, поїхав «іншої шукати». Розчарована, вона доходить висновку, що «хто в любові не знається, Той горя не знає».

У багатьох піснях відбилася здатність українців з гумором і жартом реагувати на несподівані повороти долі. У жартівливих піснях про кохання висміюються парубки, які соромляться зачепити дівчину, заговорити з нею чи побоюються її батька. Часто у таких творах із гумором розповідається про залицяння хлопця до дівчини чи про невдале побачення, коли замість ніжної розмови з коханою доводиться тікати від сусідських собак. У пісні «Козаченьку молоденький» дівчина звертається до козака, щоб він прийшов до неї на побачення. Він же відповідає, що в неї лихі й батько, й мати, й сестра, й брат, і собаки, і навіть миші, ще й ворота риплять. Тоді дівчина з іронією відповідає боязкому парубкові:

 

«Ізгинь, пропади,

А до мене не ходи!»

Висміюються в народних піснях багаті, але старі, які одружуються з молодими дівчатами. Адже з такого чоловіка скоро почнуть кепкувати люди, й молода жінка, яка, обдуривши старого, бігає на танці та зустрічається з молодими парубками:

 

Ой ти, старий дідуган,

Ізогнувся, як дуга,

А я молоденька Гуляти раденька.

Поширеним у піснях про кохання є мотив нерозділеного кохання, яке завдає душевних страждань чи навіть може стати причиною тяжкої хвороби або й смерті.

Словами пісень застерігаються дівчата від поспішних шлюбів без кохання:

 

 А ти, мати, порадниця в хаті,

Порадь мені, що людям казати:

Ой чи мені хусточки давати,

Ой чи мені дівкою вмирати?

 Лучче, доню, дівкою вмирати,

Ніж нелюбу хусточки давати.

Як бачимо, у народних піснях про кохання оспівується вірність, щирість почуттів, здатність заради кохання на самопожертву, краса та висока моральність. Ці наснажені глибокою емоційністю та художньою красою твори фольклору примушують слухачів співпереживати, співчувати ліричним героям пісень або радіти разом з ними. Тема кохання — вічна, бо поки житиме людина, доти житиме її кохання. Тому народні пісні про кохання популярні завжди, вони переживуть ще не одне покоління і хвилюватимуть закоханих, і не тільки своєю простотою і щирістю.