Важкий час змальовує художник у своїй картинi. Це було коли українськi козаки боролися з Кримським ханством. Тодi скрутно жилось українському народовi.

На картинi вiдобразив художник лiто, навкруги зеленiє степ, цвiтуть квiти. Десь далеко горить багаття i йде дим — це були сигнали тривоги. Таким був своєрiдний телеграф у козакiв. За короткий час у всiх полках знали про напад ворога. Так художник показав козакiв готовими до бою.

Засмучена дiвчина стоїть бiля дороги. Вона прийшла провести на вiйну коханого.

Стоїть дiвчина гарна, статна, у бiлiй вишитiй сорочцi, кольоровiй плахтi та зеленiй керсетцi. У руках дiвчини хустка, яку вона подарує козаковi.

У той час козак надовго залишав свiй рiдний край, а хустка завжди нагадувала йому про кохану дiвчину.

Їхав козак на вiйноньку,

Сказав: “Прощай, дiвчинонько,

Прощай, дiвчино чорнобровонько.

Їду в чужу сторононьку”.